Консультації для батьків

Батькам про розвиток мовлення малюка

Ваш малюк з'явився на світ. Тепер весь період новонародженості ви будете піклуватися про те, щоб він був сит, здоров, ріс і додавав у вазі, добре спав. Але не забувайте, що в цей період необхідно подбати про розвиток мовлення малюка, адже по мірі оволодіння мовленням формуються психіка дитини, його мислення, пізнавальні процеси, загальні та специфічні здібності. А для цього вам, турботливі батьки, потрібно з перших днів життя дитини активно спілкуватися з ним, супроводжувати промовою весь процес догляду за малюком, причому розмовляти емоційно, виразно, правильно і чітко вимовляючи слова.

Як взагалі повинно розвиватися мовлення дитини до трьох років? У логопедії мовленнєвий розвиток умовно розділено на кілька етапів і може послужити пам'яткою для батьків.

• Від 1,5 до 5 місяців - період «гуління», малюк видає співучі звуки: а-а-а, гу-гу, агі, ага, боу.
• Від 6 до 9 місяців - «лепет», дитина вимовляє окремі склади і навіть ланцюжка складів: «ба-ба-ба! ма-ма-ма! па-па-па! тя-тя-тя! ня-ня-ня!» В цей період частіше поїть малюкові при вмиванні і купанні, наприклад «Водичка, водичка, вмий моє личко...» та інші російські народні віршики та пісеньки.
• Від д9 місяців до 1 року - перші слова та звуконаслідування: мама, тато, діда, ав-ав, муу, дай, та не. Малюк із задоволенням грає з вами в відомі народні ігри «Ладушки», «Сорока-ворона» та ін.
• В 1 рік в розвиток мовлення дитини відбувається стрибок. При нормальному мовному в цьому віці він усвідомлено вимовляє десять-п'ятнадцять слів. Добре якщо в цьому віці ви читаєте йому прості віршики А.Барто з книги «Іграшки», розповідаєте російські народні казки «Курочка Ряба», «Ріпка», «Колобок», показуєте яскраві, барвисті картинки із зображенням тварин, птахів тощо, граєте з м'ячем, пірамідкою, кубиками.
• В 1 рік 6 місяців до словника дитини близько п'ятдесяти слів, а до двох років - близько 200. Він вимовляє короткі фрази і речення типу «Лялябух! Мама, дай!»
• До 3 років у словнику дитини більше тисячі слів, в мові складні речення різної конструкції (наприклад: «Тато купить мені великий велосипед, коли я виросту.»).

У промові трьох річного малюка ще залишаються граматичні помилки і може бути порушене вимова свистячих, шиплячих звуків та [р, р' , л, л'].

Фахівці називають період з 1 року до 3 років сенситивним періодом розвитку мовлення, тому якщо ви помітили в цьому віці відставання в мовленнєвому розвитку вашого малюка (наприклад, він не хоче говорити; говорить погано і мало; активно використовує жести) краще звернутися до фахівців: невропатолога, логопеда, психолога, виявити причину неблагополуччя і вчасно надати допомогу дитині.

Консультація для батьків: "Дитина і дорожний рух"

У родині не жалкують часу на те, щоб пограти з дитиною, погуляти, навчити читати або малювати, відправити його в спортивні секції, у всілякі кружки, але рідко знаходять п'ять хвилин в день, півгодини в тиждень, щоб навчити дитину уникати нещасного випадку, особливо на вулиці.

Досить вивчити "історії хвороб" дітей, що постраждали від травм, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, поговорити з лікарем-хірургом або травматологом, щоб зрозуміти просту істину - з кожних двадцяти випадків дев'ятнадцять, виявляється, типові (часто повторюються) виникають у тих самих стандартних ситуаціях, число яких не так уже велике. Ситуації ці можна знати, а поведінці в них — навчити. Та все ж нещастя можна запобігти!

Головним у вихованні законослухняного громадянина ( у тому числі і як учасника дорожнього руху) для батьків повинен бути принцип «Роби, як я». Щоб дитина не порушувала Правила дорожнього руху, вона зобов'язана не просто їх знати – у неї має сформуватися навичка безпечної поведінки на дорозі. Навіть якщо ви спізнюєтеся, все ж переходьте дорогу там, де це дозволено Правилами; у власному автомобілі дотримуйтеся швидкісного режиму; користуйтеся ременями безпеки й не дозволяйте перебувати дітям до 12 років на передньому сидінні. Приклад батьків буде куди ефективніше, ніж сотні разів повторені слова «не ходи на червоне світло».

Навчайте дітей умінням орієнтуватися в дорожній ситуації, виховуйте потребу бути дисциплінованими на вулиці, обережними й уважними! Знайте, якщо Ви порушуєте Правила дорожнього руху, ваша дитина буде діяти так само!

Пам’ятайте, що ви стаєте учасником дорожнього руху не на проїзній частини вулиці, а ще тротуарі. Тому відправляючись у школу з малюком, поясніть йому, що потрібно бути уважним з перших же кроків, виходячи з під'їзду будинку. Пройдіть із ним увесь шлях і намагайтеся показувати найнебезпечніші ділянки на дорозі. Відзначте ті моменти, які виникають при посадці в громадський транспорт і, особливо, при виході з автобуса або тролейбуса.

Навчіть своїх дітей правилам безпечного переходу проїзної частини дороги!

Разом обговорюйте найбільш безпечні шляхи руху, щодня нагадуйте дитині: ПЕРШ НІЖ ПЕРЕЙТИ ДОРОГУ - ПЕРЕКОНАЙСЯ В БЕЗПЕЦІ!

Поясніть дитині, що зупинити автомобіль відразу - неможливо!

Щоб правильно вибудувати процес навчання, необхідно враховувати психологічні і вікові особливості дітей.

Психологічні особливості дітей

У малюка дошкільного віку обмежене поле зору, тому він не може навіть приблизно визначити відстань до автомобіля, що наближається. Зрозуміти, з якою швидкістю рухається авто, здатний навіть не кожний школяр.

Навіть якщо дитина дивиться на автомобіль, це не значить, що вона його бачить. Захоплений власними думками, переживаннями, часто малюк просто не помічає транспортний засіб.

У перехідному віці виникають інші труднощі - підліткові властиве нехтування небезпекою. Він певен, що з ним не відбудеться те, що трапляється з іншими. І, не дивлячись по сторонах, без остраху виходить на дорогу.

А малята в дошкільному й молодшому шкільному віці взагалі не сприймають автомобіль як погрозу. Для них яка-небудь іграшка, м'яч набагато важливіше здоров'я й життя. Тому існує правило: якщо на дорогу викотився м'яч - чекай дитину. Потреба дітей у русі в цьому віці, яка переважає над обережністю, прагнення грати в будь-яких ситуаціях, невміння швидке оцінити обстановку або прийняти правильне рішення, недостатні знання про джерела підвищеної небезпеки можуть привести до сумних наслідків.

Усі ми живемо в суспільстві, де треба дотримувати певних норм і правила поведінки в дорожньо-транспортній обстановці. Найчастіше винуватцями дорожньо-транспортних випадків є самі діти, які грають поблизу доріг, переходять вулицю в невстановлених місцях, неправильно здійснюють посадку в маршрутні транспортні засоби й висадження з них.

Варто звернути увагу на те, що діти – це особлива категорія пішоходів і пасажирів. Їх не можна міряти тими ж категоріями, що й дорослих, адже для них дослівне трактування Правил дорожнього руху неприйнятне, а нормативний виклад обов'язків пішоходів і пасажирів на недоступній для них дорожній лексиці, що вимагає від дошкільників абстрактного мислення, ускладнює процес навчання й виховання.

От чому із самого раннього віку необхідно вчити дітей безпечній поведінці на вулицях, дорогах, у транспорті й Правилам дорожнього руху, вибираючи форми й методи навчання найбільш придатні для їхнього віку. У цьому повинні брати участь і батьки, і заклади освіти: в дитсадках, школах та інших освітніх установах.

У процесі навчання дітей правилам дорожнього руху, основне завдання батьків і педагогів — сформувати три основні навички поведінки, які допоможуть дитині зорієнтуватися в дорожніх ситуаціях.

1. Навичка зосередження уваги– це межа, перед якою необхідно зупинятися, витримувати паузу, для психологічного орієнтування у зв'язку з переходом у небезпечну зону, а також для адекватної оцінки обстановки не тільки очима, але й думкою.

2. Навичка спостереження – дитина повинна бачити предмети, що оточують її, як рухливі (автомобілі, що рухаються по дорозі) так і нерухливі (автомобілі, що стоять на узбіччі, в кущах і т.д.), що закривають огляд проїзної частини, сприймати їх як потенційну небезпеку.

3. Навичка самоконтролю – ступаючи на проїзну частину, поспіх і сум'яття необхідно залишити на тротуарі, дотримуватись повного спокою й не відволікатися ні на що ті кілька хвилин, які потрібні для переходу дороги.

Пам’ятайте, всі ці поради та, головне, знання Правил дорожнього руху та поведінки на дорогах, допоможуть уникнути небезпечних ситуацій - збережуть Ваше здоров’я та життя!

Внесок родини в розвиток мовлення дітей

Консультація для батьків

Всебічне гармонійне виховання дитини починається ще в самому ранньому дитинстві. Усі перші необхідні навички, головною з яких безперечно є правильне мовлення, починають формуватися перш за все в колі родини. Мовлення дитини формується на прикладі мовлення рідних та близьких їй людей: матері, батька, дідуся, бабусі, старших сестер та братів. Деякі вчені та педагоги притримуються думки про те, що мовлення дитини може розвиватися самостійно, без ціленаправленого втручання та допомоги дорослих, тобто вважають, що ніби-то дитина сама зможе поступово оволодіти навичкою правильної вимови. В той же час, всі ми розуміємо, що, насправді, невтручання в процес формування дитячого мовлення,  відмова від ціленаправленого розвитку мовлення дитини, в більшості випадків стає причиною відставання в розвитку, причому іноді не тільки в мовленнєвому, а й загальному. Мовленнєві недоліки, що з’явилися в дитинстві, дуже складно виправити в подальшому. Саме тому важливо, щоб у родині були створені необхідні умови для формування мовлення дитини, починаючи з самого раннього віку. Дуже важливо, щоб маля чуло правильне, чітке мовлення, на прикладі якого потім сформується його особисте.

Як же допомогти своїй дитини заговорити правильно? Перш за все треба враховувати те, що дитина буде копіювати вашу мову, тому зовсім небажано говорити з малюком «по-дитячому», повторюючи спотворені слова (дитина часто чує «диви» замість «дивись», «маєнький» замість «маленький», «мольоцько» — «молочко» тощо), бо це може надалі спровокувати гальмування розвиток мовлення.

Дуже важливо також чітко вимовляти незнайомі, нові для дитини, а також багатоскладові слова. Проговоріть таке слово кілька разів, зверніться безпосередньо до дитини, цим Ви будете спонукати її до відповіді, а вона уважно прислухається до вашого мовлення. Не треба забувати про важливу роль візуального контакту в процесі навчання мовленню, проговорюючи слова, потребуйте від дитини дивитися на Ваше обличчя, це необхідно для того, щоб маля бачило правильну артикуляцію при вимові.

         Поради батькам  в роботі з розвитку мовлення

1.Уважно ставтеся до запитань вашої дитини. Ваша відповідь на запитання має бути чіткою, доступною та зрозумілою для малюка.

2.Спонукайте дитину до запитань.

3.Якомога більше розмовляйте з дитиною.

4.Систематично проводьте словесні ігри «Назви який…», «Скажи, як…», «Що означає слово?», «Скажи, коли …», «Скажи, звідки…», «А якби…», «Придумай слово».

5.Не забувайте доречно вживати художнє слово, підкріплюйте свою відповідь кращими зразками усної народної творчості або літературними прикладами.

6.Стимулюйте дитину до пригадування окремих рядків віршів, пісень.

7.Обов´язково поясніть дитині кожне незрозуміле їй слово.

8. Слідкуйте, щоб, насамперед, Ваше мовлення було правильнимhttp://metelyk.pl.ua/?page_id=482

                             Роль батьків у розвитку мовлення дітей

Консультація для батьків

 Для нормального розвитку дитини з перших місяців найважливішим є спілкування, у процесі якого малюк може опанувати людське мовлення, що відіграє головну роль як в діяльності дитини, так і в пізнанні навколишнього світу. Одне з важливих завдань спільних зусиль батьків та вихователів – рання та повноцінна допомога дітям з особливими потребами в набутті навичок усного та писемного мовлення, інтеграції їх у процес навчання, підвищення рівня незалежності в масовій школі та соціальному житті.                                 

Усіх батьків рано чи пізно починає турбувати питання правильного мовлення дитини. Лише тоді, коли дитина постійно чутиме чітке, виразне мовлення, вона навчиться правильно розмовляти, краще розумітиме мовлення оточуючих, легко передаватиме власні думки й бажання.

                   Мова дорослих, як зразок для наслідування так і джерело позитивних емоційних переживань зберігає значення на протязі всього дитинства. Але її не слід зрівнювати з дитячою вимовою. «Сюсюкання» може лише затримати дитину на етапі інфантильної вимови. Велику допомогу в стимуляції розвитку мови допомагають вправи на розвиток дрібної моторики рук. При низькій мовленнєвій активності треба всіляко заохочувати дитину. Батьки, які страждають неправильною мовою, повинні консультуватися у логопеда про правила їх мовного спілкування з дитиною. Саме мова батьків є зразком для мовного розвитку дитини. Починати розмовляти з дитиною треба якомога раніше, постійно і багато.

         Шановні батьки! Ви повинні орієнтуватися у вікових нормах розвитку всіх компонентів мовлення (звуковимови, лексики, граматики, фонематичних процесів), щоб вчасно допомогти своїй дитині і у разі потреби звернутися до логопеда ще до навчання дитини у школі.                                                

Головне, на що треба звернути увагу – це пізня поява мовлення. Перші слова можуть з’явитися тільки в півтора року, а інколи і в два роки (замість 12 – 13 місяців), а перші фрази – в 3 – 5 років. Подібна затримка в розвитку мови може бути викликана уповільненням темпів дозрівання мовленнєвих центрів мозку або патологічним формуванням мовлення. В першому випадку, дитина рано чи пізно наздожене однолітків, а в іншому - без спеціальної допомоги, мова може залишитися порушеною на протязі всього дитинства. Друга група порушень, яка повинна насторожити батьків - це використання дитиною неправильно складених зворотів мови або слів з неправильною звуковимовою.        До 5 років, ще не всі звуки рідної мови діти можуть вимовляти правильно. До 3 років важко вимовляють такі звуки як «Ч», «Щ», «Ж», «Ш», і тільки після 4 років діти володіють звуком «Р». Подібні дефекти мови пов’язані з незрілістю артикуляційного апарату. При порушеннях мови дефекти вимови зберігаються і після 5 років, а інколи і в шкільні роки.

Найбільш ефективні міри профілактики порушень мови - це усунення причин, які їх викликають. Малюків потрібно вчити правильно вимовляти звуки в словах, ставити наголос, користуватися відповідною інтонацією, правильно дихати під час мовлення,  вчити дитину узгоджувати слова в реченнях  в роді, числі й відмінках, правильно будувати речення. При цьому слова треба вимовляти правильно і зрозуміло, вимовляючи їх до кінця так, щоб дитина  бачила вашу артикуляцію. Не забувайте, що мова, звернена до дитини, повинна бути емоційною. А ще, грайте з дитиною в мовні та пальчикові ігри, дрібна моторика рук і точна артикуляція звуків знаходяться в прямій залежності.

Важливу роль у виправленні мовних недоліків займає гра. Адже гра – супутник дитинства, провідна діяльність, під час якої коригується та розвивається дитяче мовлення й особистість в цілому. Яку гру вибрати, щоб вона була не лише цікавою, а й корисною для дитини? Під час проведення ігор різних типів із мовленнєвими завданнями вам допоможуть запропоновані  такі правила:

•         не забувайте, що дитина тільки-но починає вчитися правильно розмовляти, і ваше завдання – допомогти їй у цьому;                                                                                     

•         - під час виконання ігрових завдань у дитини, особливо на початкових етапах можуть виникати труднощі. Не акцентуйте увагу на цьому, не дорікайте, коли в неї щось не виходить, якщо чогось вона не вміє. Не повторюйте за малюком неправильну вимову звуків, розмовляйте з ним тільки правильно та своєчасно виправляйте;                                  

•         кожна дитина – індивідуальність, її розвиток відбувається за власними законами, тому не порівнюйте свого малюка з однолітками, які можливо, випереджають його у своєму розвитку;                                                                                                         

•         ніколи не відмовляйте дитині в проханні погратися з нею. Спочатку самі ознайомтеся зі змістом гри, її правилами і тільки потім своїми словами поясніть дитині, як грати в цю гру. Якщо потрібно проведіть попередню бесіду. Так ви емоційно підготуєте малюка до гри. Запропонуйте йому віршик, загадку, лічилку, закличку. Хай малюк вивчить їх разом із вами. Заохочуйте словесну творчість дітей, спонукайте їх до складання закличок та лічилок, до ігор. Радійте кожному успіхові дитини разом із нею;                     

•         якомога більше розмовляйте з дитиною, спонукайте її до запитань. Пояснюючи говоріть чітко, виразно, спокійно. Переконайтесь, що малюк розуміє значення всіх слів. За потреби у присутності дитини зверніться до словника;                                                        

•         ігрові завдання не повинні бути занадто простими (малюкові нецікаво їх виконувати),  чи складними (дитина відчуватиме невпевненість у своїх силах).

                                                                      

•         може статися, що дитина не спроможна виконати завдання. Запропонуйте їй полегшений варіант.

•         не примушуйте дитину продовжувати гру, якщо в неї щось не виходить або вона втомилася. Будьте терплячими, не виявляйте негативних емоцій, адже це може призвести до ще більшого ускладнення мовленнєвого порушення – заїкання або неврологічних розладів.                    

•         Запам’ятайте золоте правило організації і керівництва будь-якою діяльністю дитини, в тому числі й грою: дитині має бути цікаво і комфортно! Тільки за такої умови розвиток усіх сторін особистості малюка буде повноцінним;                                                                               

•         відзначайте всі досягнення дитини під час гри. Намагайтесь об’єктивно оцінювати свою дитину, відзначайте сильні та слабкі риси її характеру;        

•         навчайте за допомогою активної дії і живого невимушеного спілкування.

Пам’ятайте, що процес навчання мовлення дитини не може ґрунтуватися на простих однозначних і готових рецептах. Його кінцевий успіх багато в чому визначиться вашим творчим підходом до запропонованого матеріалу.   

         Мова дорослих – приклад для дітей.  Яскрава виразна мова дорослих привертає увагу дітей, полегшує розуміння її і запам’ятовування . Суха, монотонна мова не повинна бути зразком для наслідування. Виразність забезпечується інтонацією, що надає мові мелодійності. Не розмовляйте з дітьми швидким темпом, оскільки стежити за такою мовою дітям важко, вони відволікаються, стомлюються слухати, так виховується неуважність до слова. Крім того, коли дитина наслідує швидкий темп мови батьків, у неї може виникнути заїкання. Справжнім скарбом рідної української мови є твори усної народної творчості – приказки, загадки, скоромовки, вірші, казки. Дорослим необхідно вживати влучні вирази, народні перлини в живій розмовній мові, вивчати з дітьми народні твори.http://dnz97.edu.kh.ua/news/id/123

«Розвиток мовлення дітей раннього віку засобами художньої  літератури»

Консультація для батьків

Ранній вік — це час, коли дитина починає пізнавати навколишній світ і себе, вчиться ходити  і говорити. Разом з мовленням у дітей раннього віку розвивається мислення. У мовленні виявляються емоційність дитини, її потреби, інтереси, темперамент — увесь психічний склад особистості.

Одним з найбільш ефективним засобів загального й мовленнєвого розвитку дитини є художнє слово. Тому всім, хто бере участь у вихованні дітей раннього віку, необхідно чітко розуміти особливості сприйняття малюками художніх творів.

Перші пів місяці життя дитина сприймає, передусім, не зміст слова, а його інтонаційне забарвлення. Психологи відзначають раннє тяжіння дітей до ритмічного сполучення звуків, слів та інтонацій, з якими вони  вимовляються. Це дозволяє під час спілкування з дитиною раннього віку використовувати нескладні віршовані твори.

Після шести місяців дитина починає розуміти мову дорослих на рівні окремих слів. З цього часу важливо супроводжувати читання художніх творів показом реальних предметів, іграшок, малюнків, рухів, дій тощо.

Розвиток сприйняття літературних творів дітьми раннього віку залежить від уміння слухати. Формування слухової зосередженості є одним з найважливіших завдань дошкільного виховання. При цьому слід мати на увазі, що багаторазове повторення дорослими художніх текстів позитивно позначається на формуванні в дітей інтересу до слухання.

Діти після 1,5 років здатні розуміти зміст нескладних художніх творів. Особливістю цього віку є наочно-дійовий тип мислення. Тому під час ознайомлення малюків з художніми творами необхідно використовувати різноманітну наочність і залучати дітей до виконання активних рухів, дій з предметами й одночасно повторення окремих слів.

Отже , у ранньому дитинстві формується  здатність розуміти й емоційно відгукуватися на зміст творів художньої літератури. Створення сприятливих умов і систематична робота з художніми творами дозволяє забезпечити такий рівень розвитку мовлення дітей, який надає їм можливість висловлювати своє бажання, думку, повторити те, що запам’ятали.

Художня література  в освітньому процесі

Для маленької дитини художня література й дитяча книжка є потужнім засобом емоційного розвитку, тому що спостерігаючи за виразом обличчя дорослого, який читає книгу, та розглядаючи ілюстрації, дитина м намагається наслідувати  вираз обличчя того, хто їй читає вірш, казку чи оповідання, копіює вираз обличчя персонажів літературних творів – показує як вони радіють, сумують, як дивуються. Слухаючи літературні твори, дитина вчиться радіти, співчувати та сумувати.

Художня література та дитяча книжка є потужними засобами формування фонематичного слуху та правильної звуковимови, збагачення словника дитини, розвитку зв’язного молвення.

Художня література і усна народна творчість – важливе джерело розвитку дитячого мовлення. Художня література та усна народна творчість традиційно використовувалася у вітчизняній та зарубіжній педагогіці як могутній чинник виховання і освіти підростаючого покоління. Виховна та художня цінність цього виду мистецтва обумовлена специфікою засобів втілення в ньому художнього образу, насамперед, мовних засобів виразності, адже мова літературного твору є найкращою, найвищою формою літературного мовлення, якому діти прагнуть наслідувати.

Живодайним джерелом розвитку художньої літератури є усна  народна творчість.

Використання малих фольклорних форм є ефективним  прийомом фонетичної компетентності. Це повторення за дорослим, з дорослим та самостійне індивідуальне відтворення малих фольклорних форм, хорове й індивідуальне заучування віршів із фрагментарним програванням сюжету.

Ефективним методом оволодіння комунікативно-мовленнєвими діями є ігри за сюжетом літературних творів. Завдяки рольовим перевтіленням діти вправляються у веденні варіативних діалогів. Процес підготовки до програвання цілісного сюжету поступовий, тривалий, індивідуальний.

         Використовуючи фольклорні діалоги, дитина вчиться почергово з партнером відтворювати сюжет, не позбавлений  інтонаційних відтінків, динаміки, мімічних проявів, зміни сили голосу, темпу мовлення.

         У грі-драматизації, де дітям добре знайомі сюжет, пісеньки, повтори, більшість реплік, не обов’язково дослівно відтворювати текст. При бажанні можна імпровізувати. До програвання цілісної гри-драматизації дітей готує епізодичне програвання діалогів, що переходить в ігрове вправляння у зміні темпу мовлення, інтонації, у тональному оформленні голосів персонажів.

•        Необхідно надати дітям уявлення про те, що означає висловити оцінне судження, побудувати розповідь-роздум. Важливо також познайомити дітей з тим, як будується висловлювання із значенням оцінки, які мовні та мовленнєві засоби для цього використовуються.

Дітей молодшого дошкільного віку навчають умінь виділяти і називати характерні ознаки персонажів, оцінювати вчинки героїв. Ці уміння формуються під час емоційно-оцінювальної бесіди, аналізу змісту й узагальнюючої бесіди.

Будувати естетичні та морально-етичні судження, висловлювати враження від почутого літературного твору діти вчаться під час емоційно-оцінювальної бесіди, яка проводиться безпосередньо після первинного сприйняття вірша, казки чи оповідання. Початкове уявлення про характери персонажів, причини їх учинків доповнюється та уточнюється під час аналізу літературного твору.

         Усвідомлюючи зміст, дитина знайомиться із загальнолюдськими чеснотами – добротою, працьовитістю, правдивістю, чесністю, чемністю тощо, вчиться емоційно реагувати на різноманітні життєві ситуації та вчинки  персонажів. Дитина хоче бути схожою на улюблених літературних персонажів, протидіяти злу, приходити на допомогу, приносити користь, захищати слабких – так формується її характер.

         Під час слухання літературних творів малюк вчиться бути уважним, передбачає подальший розвиток подій, фантазує. У нього розвивається творча уява, логічне мислення, здатність  установлювати причинно-наслідкові зв’язки.

         Художня література сприяє пізнавальному та художньо-естетичному розвитку дитини. Під впливом художнього слова дитина засвоює норми культури поведінки, відбувається національне виховання, урізноманітнюється ігрова діяльність. Книга впливає на розвиток почуття гумору. «Лікуючи книги», дитина навчається працьовитості й бережливого ставлення до довкілля.

         Художня література й дитяча книжка сприяють зближенню батьків і дітей, виступають засобом родинного виховання й формування культури сімейного дозвілля.

         Отже. Завдяки художній літературі та дитячій книзі відбувається розвиток усіх психічних процесів дитини – пам’яті, мислення\, уваги, уяви, фантазії та спостережливості; формується мовлення, розширюється кругозір, здійснюється залучення до загальнолюдських і духовних цінностей, відбувається соціалізація дошкільника.http://vihovateli.com.ua/cons/4508-rol-khudozhestvennoj-literatury-v-razvitie-rechi-detej-doshkolnogo-vozrasta.html] 

Улюблені книги для дитини від 1 до 3 років

Чим є книга для дитини цього віку? Звичайно, ще однією іграшкою. Її можна розглядати, торкати руками, перевіряти на міцність. А чим є книга для малюка, коли її починають читати дорослі? Чарівним джерелом нової інформації. Як у цих тоненьких сторінках може поміститися такий величезний світ, наповнений подіями і пригодами?

ЩО ДАЄ ДИТИНІ ЧИТАННЯ? Читання дає дитині нові знання, розвиває творчу уяву (а у деяких дітей і буйну фантазію), пам'ять, зорове і слухове увагу, емоційну сферу, посидючість, зібраність. Крім того, цей процес є відмінним відволікаючим маневром, якщо дитина чимось наляканий або засмучений. Але є ще один важливий момент. Період від року до трьох - це час, коли дітям просто необхідно увагу дорослих. Енергія батьків - найкорисніша їжа в «меню» для дитини. Він повинен прожити цей період свого життя так, щоб пізніше не довелося ховатися за мамину спідницю». Читання - хороший момент для того, щоб просто побути разом. І це один з найкращих і ненав'язливих способів спілкування між дорослими і дітьми. Не втрачайте цей шанс.

ЯК ЧИТАТИ?

◈ Книги не повинні бути розкидані по всьому будинку. Покажіть малюкові будиночок для книг - книжкову полицю. Добре, якщо вона буде розташована в кімнаті малюка (на рівні очей) та буде доступною для нього в будь-який момент. Бажання почитати (так само, як і помалювати) у дитини найчастіше спонтанно.

◈ Щоб прищепити любов до читання, зробіть цей процес «священним ритуалом». У малюка повинно скластися враження, що читання - це завжди свято. Відкладіть всі ваші справи, не читайте наспіх, зробіть читання загальним задоволенням. Ви можете використовувати у повсякденних справах подібні фрази: «Зараз ми перевдягнемося, помиємо ручки, поїмо, а потім... а потім будемо читати твою улюблену казку». Запрошуйте дитини до читання виразним, таємничим голосом.

◈ Всі діти люблять, коли їм читають перед сном. Нехай ваша дитина якомога менше дивиться мультфільми, і як можна більше чує вашу живу мову. Вам доведеться проявити акторська майстерність. Адже привертають інтерес малюка до книги не тільки яскраві картинки, але і яскраве читання.

◈ Перевоплощайтесь в різних героїв, читайте «товстим» і «тоненьким» голосом. Читайте повільно, ніби «співаючи», тягніть голосні і чітко вимовляйте усі звуки. Це допоможе вашій дитині правильно засвоїти рідну мову, а в майбутньому відіб'ється на його грамотності.

◈ Читайте малюку якомога більше віршів. Їх ритміку він сприймає як «музику». Ви навіть можете спробувати наспівувати улюблені вірші і перетворювати їх у пісеньки. Не завжди зміст віршів малюкові може бути зрозумілий. В цьому немає нічого страшного. Головне, що він чує внутрішню «музику» вірша (якщо він, талановито написаний).

ЧОМУ ДІТИ ПРОСЯТЬ ЧИТАТИ ОДНУ І ТУ Ж КАЗКУ? Можливо, ви зіткнетеся з тим, що малюк буде просити вас почитати одну і ту ж казку. Він буде знати її напам'ять, і стане виправляти ваші помилки. Діти за своєю природою дуже консервативні. І у них на це є серйозні причини. Дітям важливо відчувати себе в безпеці. Стабільність, повторювані дії, знайомі обличчя, іграшки і предмети дають їм відчуття непорушності світу. Все, що виходить за рамки звичного, стає потенційно небезпечним. Не варто уговариват малюка читати нові книги, нав'язувати йому «цікаві» казки. Прийде час, і він сам захоче почути щось інше. Ви можете викладати перед ним інші книги. Можливо, зацікавить нова обкладинка або яскравий персонаж. Надайте дитині право вибору. Ще ви можете заінтригувати дитину, якщо в декількох словах опишіть захоплюючий сюжет незнайомої книжки.

Книжкова полиця

Що читати дітям від 1 до 3 років?

Починайте з класиків дитячої літератури:

К. Чуковський, С. Маршак, А. Барто, С. Михалков, Д. Хармс, Ю. Моріц, Ст. Сутеев, В. Токмакова, Ст. Левін, К. Ушинський, Б. Поттер, Р. Бойко.

Люблять діти цього віку народні казки про тварин («Ріпка», «Теремок», «Коза-дереза», «Вовк і семеро козенят» та інші), а також народні потішки, лічилки і примовки.http://ped-kopilka.com.ua/roditeljam/skazkoterapija-v-seme.html

Корисні поради та рекомендації для батьків

Автор: Селищева Лідія Михайлівна

Клінічний психолог, АРТ-терапевт «Логос - мовний центр» р. Липецьк

Ви запитаєте, що таке казкотерапія? Це спосіб зблизитися зі своєю дитиною. Особистість людина формується в дитинстві і казкотерапія - це один з найкращих способів донести своїй дитині складні речі, які йому легше сприймати через казку.

Коли діти усвідомлюють, що таке добре і що таке погано від своїх батьків, в родині виникає зв'язок батьків зі своєю дитиною, це сприяє не тільки зміцненню моральних цінностей у дітей, але і підвищує ступінь довіри дитини до своєму батькові.

У чому відмінність казки та казкотерапії?

Багато задумаються, хіба казка і сказкотеропия не одне і те ж?! Не зовсім. Казки, які ми слухаємо перед сном відрізняються від казки в терапевтичних цілях тим, що сказкатеропия - це спосіб рішення конкретної проблеми, визначеного дитини. У практичній психології досить часто використовується цей метод, який став актуальним в наш час.

Діти мислять образно, тому з допомогою казкотерапії ми можемо досягти великих результатів, ніж просто розмовляючи на якісь теми. Дітям до 10 років простіше донести серйозну інформацію, використовуючи при цьому фантастичні і неймовірні приклади, які в казках перебільшені, що дає дітям краще усвідомити те, що йому хочуть розповісти.

Яку користь має казкотерапія?

Малюк, який чує історію з вигаданими персонажами сприймає все реально. У казках використовуються метафори, гіперболи - способи заманити дитину тим, про що розповідається. І діти співпереживають, радіють разом з героями. Але якщо дитина чимось стурбований, він сказу ж «приміряє» ситуацію з казки на себе, що допомагає йому вирішити, як потрібно поступити. Діти відразу ж переймаються доброго персонажа, тому казкотерапія таким чином сприяє дитині перейняти на себе позитивну сторону персонажа, який, на його погляд, прав.

Як правильно скористатися казкотерапією?

Багато батьків, думаю, що, щоб навчити дитину, потрібно розповідати йому тільки позитивні історії, але не варто цього робити. Ви ж не хочете, щоб ваша дитина сприймала навколишній в рожевому кольорі?

Ніхто так і не закликає розповідати дитині, скільки всього поганого може його чекати.

Розповідаючи казку, не забувайте, що це фантазія, і намагайтеся, щоб кількість позитивних моментів було приблизно дорівнює кількості негативних.

Просто, щоб дитина краще зрозумів, у чому полягає правильна поведінка, використовуйте наголос, стежте, щоб таких слів, як: упав, розбився, жахливий, злий...була трохи менше, і переважали слова: дружити, сміливий, добрий, гарний.

Як провести казкотерапію?

Для казкотерапії не важливо, чия це буде історія: ваша, авторська або ж народна, основне тут вибрати історію, яку вашій дитині не набридне слухати кілька разів поспіль. У кінцевому рахунку, ви зможете розповідати дитині одну і ту ж історію, лише проектувати його на проблеми, які виникають і підбирати рішення проблеми, яка його турбує.

Щоб було ще легше, варто наштовхнути малюка самого розібратися, і задаючи навідні питання, пропонувати йому самому складати казку.

Багато діти так і намагаються вирішити, хвилюючі їх питання. Вони самостійно придумують собі героя, щоб зрозуміти, як би він вчинив і вирішуючи, як це буде справедливо і правильно, втілюють це в життя.

Основні правила казкотерапії:

Щоб не тиснути на дитячу психіку, казкотерапію краще проводити через деякий час після того, коли з дитиною сталася неприємна ситуація. Звичайно, краще попередити дитину за допомогою казкотерапії, розповісти йому, що його чекає, наприклад, в дитячому саду, морально готуючи його. Однак якщо вже з ним щось трапилося, нехай відпочине, трохи відвернеться і тоді буде простіше допомогти.

Для кращого підприємства, дитині потрібно послухати казку перед тим як він лягає спати: вдень або ввечері.

Щоб дитина легше зміг зрозуміти, пофантазувати, потрібно почати сеанс казкотерапії словами, наприклад: «коли-то/десь далеко-далеко» , «давним-давно, в одному королівстві..». Це допоможе йому уявити місце події. Можна навіть допомогти дитині «перетворитися» у казкового персонажа, наприклад: вимкнути світло, одягнути дитині квітчасту піжаму..

Види терапевтичних казок

1. Дидактичні казки

Казки, які розвивають і навчають. Закладають у дітей основу навчальних знань і дають уявлення про нових поняттях. У таких казках можливо одушевляти предмети, літери, цифри. Казки розповідають дітям про сім'ю, рослинах, тварин, правила поведінки, в захоплюючій формі.

2. Художні казки

У народних казках шанують традиції і досвід людства. У цих казках перевага віддана моральності - естетичним принципам, інформації про взаєморозуміння і взаємовідносини людей, а тому їх використовують у педагогіці.

Здавна художні казки ширилися й наповнювалися , вони містити віковий досвід.

3. Діагностичні казки

Підсвідомо, дитина вибирає для себе персонажа і діє відповідно, обраної ним моделі. Тому, дівчинка вибравши собі в герої мишку - нарушку, буде крихкою і сором'язливою. А хлопчик, який вибрав капітана, буде намагатися командувати і відчувати себе головним.

4. Профілактичні казки

Щоб сформувати особистість, в пам'яті дитини, з допомогою казкотерапії, закладається уявлення різних ситуацій, знань про оточуючих, про себе. Так і закладається подальше сприйняття світу дитини.

5. Лікувально-психологічні казки

Казки, які проектують в собі життєві ситуації. Там, де дитина проживає життя разом з головним персонажем і сприймає як перемоги, так і поразки на свій рахунок. Це дає можливість дитині подивитися на себе з боку, і повертаючись у реальність, дитина відчуває себе більш впевненим і захищеним, намагаючись застосувати навички в житті, борючись зі своїми проблемами і страхами.

6. Медитативні казки

Щоб зняти втому і напруга - це найкращий варіант. Якщо дитина емоційно налаштований негативно, сеанс казкотерапії допоможе йому заспокоїтися і знайти спосіб розслабитися.http://ped-kopilka.com.ua/roditeljam/skazkoterapija-v-seme.html